Євротур. Пункт перший - Краків.

Ну ось минуло наше вимучене роботами і пошуками квартир літо. Ми нарешті отримали паспорти і почали планувати куди ж то нам податись. В Італію, в Італію - пищала я ще навесні. В Італію, пищала я на початку серпня, коли сім*я блондинів поїхала до Риму. Коли ж нам видали документи, ми були солідарні - Туреччина і валятись мов тюлені на пляжі. Але ж нащо було штурмувати ЦНАПи два дні підряд (хоча 4 ранку, це, скоріше, ніч)? Тож за 4 дня до старту нашої подорожі ми придбали квитки на автобуси до Кракова зі Львова. Гривень так по 100. Лишалось дістатись міста Лева. Ціни ж на квитки УЗД нас шокували. "500 гривень за квиток? А ю крейзі, це ж 20 баксів!", - гнівно вигукувала я, а вчинити нічого не могла. Дізнавшись про наші плани, Тетяна Премудра нас попередила - стоятимете в черзі на кордоні довго й нудно. Відтак, ми здали квитки на автобус і 25 серпня сіли на потяг "Інтерсіті" Київ - Перемишль. У Мостиську зайшли українські прикордонники, перевірили паспорти, потім зайшли митники-поляки і у вагоні запахло канапками з ковбасою. "Мнєсне,млєчне отуди до провідника", - суворо сказав митник. Усі почали наминати харчі, хоча за правилами, бутерброди можна перевозити, оскільки вони для власного споживання. "Холєра, у мене ж йогурти в наплічнику", - думаю я, а викидати жаба душить. До нас підходить другий митник, запитує чи ми туристи і чи не веземо папіроси. Жодної перевірки страхового полісу чи квитків назад. Ніхто не чіпає наших пожитків і йогурти перетинають кордон. Отак я стала контрабандисткою.

***

Прибувши у Перемишль, кроками-підскоками ми йшли за натовпом, щоб опинитись у кілометровій черзі за квитками на електричку до Кракова. Ми стоїмо і розуміємо - тут євро не ходять, а злоті в наших банках я не знайшла. Тарас рушає в банк з доларами, євро і гривнями. Ми нарешті встрапляємо всередину вокзалу і купуємо квитки не в касі, а у чоловіка з пристроєм, який друкує квитки. Квитки стоячі. Точніше "квиток не гарантує наявність вільного місця для сидіння". 45 злотих за сточий квиток? Я починаю голосно варнякати. Де автомати з квитками, чому не ходять євро?

Тому купуйте квитки онлайн. У Польщі це сайт PKP.

***

Певно фортуна бачила мою лють, тому за всю подорож на місця, де ми сиділи, так ніхто і не прийшов. У Кракові нас зустріла сім*я блондинів. Годі й уявити як я була рада нарешті побачити мою золотокосу принцесу. У Кракові я завела два приємних знайомства - з людиною, яка не давала нікому сумувати (Сашо, привіт) і з царицею квартири блондинів - Ембер Прекрасною.

Вечір наш минув алкотуром - Паша водив нас злачними місцями, а ми тільки кліпали, пили і опинялись в наступній точці. Цікавий факт - британці прилітають на вихідні пити пиво до Кракова, бо квиток на лоукост дешевший, ніж пиячити у пабах Сполученого Королівства. Тож, надудлившись смачнючого темного пива "Чемнне лагодне" в єврейському кварталі, ми вирішили побігати під дощем і купити фриток - смаженої картоплі з соусом. І от ми стоїмо під брезентом, чекаємо на смаженину і до мене приходить момент прозріння: як рідко ми по-справжньому буваємо щасливими і як добре, що я тут зараз - зі своїм коханим та друзями, що ми молоді, а на вулиці дощ, що ми тікаємо від нього і їмо смачне і шкідливе, доки гуляємо вечірнім Краковом.

***

Зранку на нас чекала прогулянка старим містом, смакування рlacki ziemniaczane у кнайпі "Під Вавелем" і романтичний захід сонця на оглядовому майданчику. Зранку тут слово недоречне, бо він, ранок тобто, почався вже після обіду. Тут вже розповідати довго не буду, дивіться самі:)


Цариця квартири - Ембер
































































Поївши лЬОдів, послухавши як Таня з Пашою щебечуть, чи пшекають польською, глянувши на Віслу та принади Кракова, ми зібрали речі і поїхали на вокзал. Там на нас чекав автобус до Будапешту.