Камянець-Подільський - місто, якому є чим вас здивувати

Нам пощастило побувати у Кам*янці за декілька тижнів до лютого шторму і цілих два дні мене мучили питання :"Чому ніхто мені не сказав, що це місто до біса красиве? Чому я не втрапила сюди раніше, коли відвідувала місто Краси і Сили? 

Ми діставались сюди 8 годин автівкою. Я б радила не витрачати свій час на дорогу і їхати або із зупинками та ночівлею у прекрасних точках України, що подорозі до Кам*янця, або ж їхати нічним потягом. Деякі траси були жахливі, у мене як балуваної Галі, яка додому мчить на Інтерсіті або Одеською трасою, почалась мігрень.

У перший день  ми рушили у Хотин. Сіли на маршрутку з автовокзалу і попросили водія пригальмувати у точці з якої найзручніше дістатись до фортеці. Ми вийшли на трасі і 2-3 км йшли пішки хотинськими вулицями, принагідно об*їдаючи усе їстівне з дерев. Бо у запилюченій столиці так не зробиш) Біля фортеці відкривається неймовірний краєвид - латки полів пшениці переможовуються з кучерявою зеленню лісу, внизу тече, на диво, спокійний і старий, мов світ, Дністер. Ми стояли на його березі, вже у Чернівецькій області, на тому ж березі розкинувся Жванець, Хмельницької області. Тому в Хотин можна заїхати, якщо ви вирішили відвідати Чернівці.

До речі, про Жванець - тут є руїни замку і неймовірний пейзаж. Ми сюди не добрели цього разу, тому доведеться повернутись, бо ми ж поціновувачі української природи.

Фортеця розташована у рові між двома земляними валами. Заснована ще у Х столітті як форт і  неодноразово перебудована, вона, безперечно, прекрасна і сьогодні.

Всередині фортеці є декілька музеїв, які ми не відвідали і, і шось мої враження закінчуються) тут є де побродити, але не можна підніматись на жодну з веж, чи на стіни муру.

Назад до Кам*янця ми повернулись маршруткою з центру Хотина. Першою нашою зупинкою став міст "Стрімка лань". Тут розкішна панорама каньйону, а відчайдухи лоскочуть собі нерви роуп-джампінгом. Коли дивишся на такі пейзажі, виникає питання "чим це гірше за туристичні місця у інших країнах?". Моя відповідь - нічим, просто у інших країнах туризм розвивають та рекламують.

Далі ми рушили у старе місто. Кам*яними сходами вниз, місточком через Смотрич і наверх. Першою своєю красою нас вразила Вірменська церква, та, зокрема, її дзвіниця. Оскільки, Кам*янець - це місто семи культур, вірменський народ тут здавна становить важливу складову міста, разом з поляками, литовцями, турками, росіянами, євреєми, та, звісно, українцями.

Симпатичні та охайні будиночки, затишні вулиці з бруківкою одразу нагадали мені Львів і припали до душі. Ось і польська складова міста себе проявила в архітектурі.

Нас вразила територія Катедрального Петропавлівського костьолу. Сюди можна зайти через красиву арку, зведену у 1781 році в честь відвідин міста польським королем Станіславом Августом.

Петропавлівський костел вважається єдиним в світі християнським собором з мінаретом. Він зберігся з часів турецького панування у 17 столітті, коли костел був перебудований в мечеть. 

А ця лавка - моя любов. Не уявляю скільки їй років, але ми створені одна для одної. Взагалі, у саду, що поруч з костьолом, панує особлива атмосфера. Атмосфера щастя й миру.

.

Ще один храм, вартий уваги - Тринітарський костел, заснований монахами-тринітаріями у 1750 році. Зараз це греко-католицька церква Святого Йосафата.

Справжнім відкриттям для мене став Петропавлівський міст, котрий сполучає старе місто і нове, яке починається прекрасним парком.

Дивишся на цю красу і думаєш, Леся правильно зверталась до цього краю: "Красо України, Подолля!", - писала поетка.

Вид з мосту. Паралельно йому натягнутий тролей, можете з вереском пролетіти над рікою Смотрич.

І на десерт - фортеця. Ох, вона велична і казкова. Існує легенда про султана Османа, який побачив фортецю і відмовився її брати. У 1621р турецька орда підійшла до стін замку, вгледівши таку міць з каменю, султан Осман запитав: «Хто збудував цю фортецю?». «Сам Аллах,» – почув Осман у відповідь. Султан відвів свої війська від Кам’янця зі словами: «Тоді хай сам Аллах її і бере!».

Мініатюра фортеці у Музеї мініатюр. Навіть серед інших мініатюр вона найбільша.

І повернемось до часів теперішніх - як я не просила зробити кадр, шоб я була мов принцеса біля замку, не схожа я на світлинах на королівну. Скидається на те, що я знаю лише одну повелительку замків - Золотокосу принцесу з Кракова.

Ми оббігали усі вежі та галереї, що їх сполучають, позаходили у темниці та льохи, обійшли споруду навколо, сіли, позвішували ноги з мурів і зрозуміли, як ми втомились. Територія насправді чималенька.

До речі, ще один факт: Замковий міст – найстаріший в Україні. Припускають, що його основа – це римська аркова споруда І-ІІ століття нашої ери, а зверху добудовували нові шари з каменю. 

Ну все, годі з вас шпилів, костьолів і мостів, розкажу краще вам чого не варто робити у цьому місті. Є у Кам*янці казарми фортеці, де колись служив Булгаков (куди не ткнись, всюди він - то ходить залізними сходами ІФу, щоправда століттям раніше, то живе на Андріївському). Зараз споруда закинута, але так і кличе її принамні сфотографувати.

Так от: не варто пхати руку з телефоном у хвіртку на якій написано "Територія охороняється собакою". Я відсмикнула руку за мить до того, як нізвідки тихо підкрався хитрий пес, породи "вівчарка". Гадаю, пес встиг би мене схопити за руку, але пошкодував неслухняну дурепу і просто голосно насварився на своїй пеській.

Що робити у Кам*янці варто, запитаєте ви. Насолоджуватись його красою, з*їздити у сусідній Хотин та Чернівці, Бакоту та Жванець. Покататись навколо міста на БРДМ (ми дуже хотіли, але не встигли). Зустріти захід сонця на мурах фортеці, погуляти парками і помилуватись каньйонами, поблукати старими вуличками (і новими не завадить).

Варто додати, що Кам*янець це не лише старі будиночки, казкова фортеця і красивий ландшафт, це місто живе і сучасне - ось що я відчула. Воно молоде, не зважаючи на віки історії. Тут проводяться фестивалі, тут красиві мурали, тут блакитний фонтан-басейн. У цьому місті час тече неспішно, тут можна ховатись від спеки під тінистими вербами і їсти щовковицю прямо з дерев, а на ринку у селян ви купите свіжі ягоди, які тут, чомусь, стигнуть раніше.

Пе Ес: Приїжджайте до Кам*янцю, приїжджайте не на день-два! Вболівайте за наші подорожі, бо ми хочемо бачити більше нашої дорогої і безмежно красивої України!